Grand Trunk Railway була залізницею, яка була створена 1852 року та провадила свою діяльність переважно в канадських провінціях Онтаріо та Квебек, хоча була присутня також в інших провінціях на захід, а також в багатьох американських північних штатах, зокрема в Мічигані, Мейні, Конектикуті, Нью-Гемпширі, Вермонті, Масачусетсі. Оскільки компанія виникла до Конфедерації Канади, вона планувалась і фінансувалась Великобританією. Операційний центральний офіс знаходився в Монтреалі, а головний в Лондоні, Великобританія.
Завдяки потужному розвиткові в другій половині XIX сторіччя GTR в певний момент була найбільшою за довжиною колій залізницею в світі. На рекламному постері 1910 року який ми бачимо нижче описаний потяг який виконував маршрут Монтреаль-Чікаґо. Потяг мав спальні пулманівські вагони, а також вагони-салони з кафе та бібліотеками.
Пулманівські вагони – це перші вагони купе, за зразком яких влаштовані вагони до сьогодні, вироблялись в Чікаґо. Історія цих вагонів настільки багата, що вартує окремої статті. За допомогою наступних двох ілюстрацій ми можемо уявити як виглядали спальні вагони потягу. На першій ілюстрації модель 1891 року, частина вагону вище підлоги виготовлена переважно з дерева. На другій ілюстрацій модель 1907 року – повністю металева.
Гранд Транк Рейлвей, не зважаючи на свої розміри, значну частину свого існування була збитковою компанією. Кращими роками компанії вважаються часи, коли нею керував, на різних посадах, як не дивно, американець – Чарльз Мелвіль Гейз з 1896 до 1912 року, останні роки на посаді президента.
Коли пан Гейз прийшов до керівництва компанією вона була на межі банкрутства і програвала конкурентну боротьбу залізниці CP (Canada Pacific Railway, існує до сьогодні). Побудова залізниці, яка б з’єднувала всю Канаду від сходу до заходу була однією з умов, згідно з яких провінції погодились об’єднатись в одну країну, GTR взялась за виконання цієї лінії, в ході якого, крім власне будівництва, викупила потужну приватну залізницю CAR (Canada Atlantic Railway, проект вкрай талановитого підприємця Джона Рудольфуса Бута з Оттави).
Станом на 1912 рік будівництво було в розпалі. На початку квітня пан Гейз знаходився в Лондоні, Великобританія, де налагоджував фінансування залізниці місцевими банкірами. Гранд Транк мала проект з будівництва красеня-готеля Шато Лор’є в місті Оттава, будівництво тривало з 1909 по 1912 рік. Урочисте відкриття готеля було заплановане на 25 квітня і пан Гейз поспішав повернутись до Канади щоб потрапити на відкриття.
Гейз вірогідно мав справи з Томасом Генрі Ісмеєм, президентом пароплавної компанії Уайт Стар Лайн, останній запросив пана Гейза приєднатись до поїздки від Лондона до Нью-Йорка пароплавом Титанік, який здійснював свою першу подорож. Як ми знаємо до Нью-Йорка Титанік не прибув 😦
Гейз подорожував з дружиною в каюті Б69 палуби Б, в сусідніх каютах їх супровуджували дочка та пасинок Гейза, а також покоївка та секретар Гейза (чоловік). Всього троє чоловіків та троє жінок.
За розповідями під час одного з діалогів між діловими людьми в подорожі хтось зазначив що “пароплавні компанії намагаються будувати все більші кораблі та все швидше перетинати Атлантику, щоб переманити до себе пасажирів”, на що Гейз ніби відповів “це продовжуватиметься лише доти поки щось не станеться”. Під час загибелі Титаніку всі троє чоловіків з компанії Гейза, включаючи його, загинули. Жінки були врятовані. Після Гейза справи в Гранд Транк погіршились, компанія була націоналізована урядом 1919 року. Гейз похований в Монтреалі, на кладовищі Монт-Рояль. На його честь рух на всій залізниці було призупинено 25 квітня в день урочистого відкриття готеля Шато-Лор’є.
Neanderthal Dude 